повії чернівців

. – Такий банер має зустрічати гостей міста, які приїжджають на залізничний вокзал столиці Буковини, – переконана спецкор газети Галина ЄРЕМІЦА. Після розмови з таксисткою, яка звернулася зі скаргою до редакції, наша журналістка кілька годин прикидалася повією. Та цього було достатньо, щоби переконатися в хибності твердження, що Чернівці – місто інтелігентне й толерантне. Утім, древня традиція торгувати тілом не є для Чернівців чимсь новим і загадковим. Той, хто не полінується та подивиться в історичні документи, переконається: місто над Прутом ще сто років тому славилося своїми банкірами та повіями. Бо саме кількість банків і публічних будинків визначали його обличчя. В усіх буковинських авторів є про це або спогади й згадки, або новелки чи оповідання. Чернівецькі розцінки – в межах 150-400 грн. Для порівняння, у Західній Європі вартість інтим-послуг коливається в межах 30-150 евро. Якщо відверто, то ще кілька тижнів тому журналісти «Версій» і гадки не мали, що зацікавляться цією темою. Та до нас звернулася по допомогу небайдужа людина. Можливо, хтось би інший на місці таксистки Олени СВИДЮК махнув на проблему рукою – мовляв, краще не зачіпатися ні з ким, так простіше, принаймні, для себе. Та пані Олена не з таких. І, слава Богу, бо байдужість, як казав класик, це не тільки параліч душі, а й причина великих бід на землі. Тож пані Олена – відважна громадянка і мати чотирьох дітей – попросила редакцію висвітлити проблему, з якою стикнулася під час роботи. Оскільки те, про що розповіла таксистка, зачіпляє інтереси чернівчан, ми вирішили провести журналістське розслідування. Тож про все докладно. Пані Олена працює водієм в службі «Єдине таксі» вже 6 років. Протягом останніх двох виїжджає на роботу вночі, бо, за її словами, в цей час і заторів менше, і заробітки більші. Хоча працювати небезпечніше. Не повірите, але причиною цьому є… повії. Проституція легалізована в багатьох державах Євросоюзу: Німеччині, Великобританії, Франції, Нідерландах, Італії, Греції, Швеції, Австрії… Вона непогано поповнює державний бюджет. Наприклад, німецькі проститутки віддають державі… половину свого заробітку! А це приблизно 6 млрд євро. Польські економісти порахували, що якби вони легалізували в своїй державі проституцію, то бюджет країни поповнювався б щороку на 4 млрд грн. Олена СВИДЮК: – Ця історія трапилася 10 жовтня біля першої години ночі. На стоянці в районі вул. Герцена до мене підійшла жінка і замовила таксі: спочатку в район залізничного вокзалу, а потім до дріжджзаводу. Ми поїхали на вокзал. Там пасажирка попросила зупинитися біля нічного магазину, щоби випити кави. Як потім з’ясувалося, саме під цим «нічником» «здаються» повії. Я знайшла єдине вільне місце і припаркувалася. Аж раптом водій сірого «шевроле» (номер є в редакції – авт.), який стояв поруч, крикнув: «Котися звідси!» і матюкнувся. Я ж спокійно повідомила, що таксую, а пасажиру треба вийти. Тому й паркуватимуся там, де пасажиру зручно, і чекатиму доти, доки треба. Пасажирка цього часу залишалася в машині. Раптом з «шевроле» вийшла огрядна тітка і з нецензурною лайкою накинулася на мене, мовляв, не заважай нам працювати, це наше місце, котися звідси. Вона відчинила дверцята таксі і намагалася витягнути мою пасажирку з машини. (За словами таксистів і самих повій, бучу вчинила Наташа, яку привозить на «100-метрівку» батько для надання сексуальних послуг, тобто він є сутенером власної доньки! – ред.). Але тут і до мене підскочило «габаритне» дівчисько й схопило за волосся, намагаючись витягти з машини. Я вийшла з авта, зачинивши пасажирку, і сказала дівчині, аби та відійшла від машини. Однак та знову вчепилася мені за волосся. Поруч стояли інші повії, сутенери, таксисти – біля 20 людей, але жоден з них не кинувся нас розбороняти. Ми чубилися, та я, мабуть, вправніша і рухливіша й мені вдалося відштовхнути дебелих дівчат-метеликів. Вони були напідпитку, а, можливо, ще й обкурені: зблизька помітила, що зіниці в них розпливчасті. Тож я викликала по рації службу допомоги таксі – «Юпітер» – і набрала «102». Доки міліція їхала, чого тільки не наслухалася: і що сама повія, і що п’яна, ще й погрожували, що, мовляв, таксую тут останній день… Згодом приїхала міліція Першотравневого району. Та яким було моє здивування, коли замість допомоги почула від правоохоронців, що це не їхня територія! І розбиратися тут має лінійний відділ Управління МВС України Львівської залізниці! Я вийшла з машини і підійшла до міліціонерів лінійного відділу. Але ті теж перевели «стрілки» – на Першотравневий райвідділ. Знову набираю «102» і мені повідомляють, що приїде лінійний відділ. І так правоохоронці «футболили» мене, аж поки не зателефонувала до офісу нашої служби і попросила диспетчера викликати «102». Лише після цього мені зателефонували з міліції: «Де Ви, мовляв? Ми вас шукаємо!». Я пояснила, що біля нічних магазинів, де стоять повії. Коли приїхали міліціянти, то поцікавилися, де ті, що на мене напали? Сказала, що тут їх немає. Тоді один з міліціонерів каже: «Вони ховаються в приміщенні гральних автоматів» – і пішов їх шукати. Як виявилося, «жриці кохання» цього часу жлуктили там горілку. Я залишилася із трьома правоохоронцями біля «нічника», а повії, водії тамтешніх таксі та сутенери в один голос звинувачували мене в тому, що це я, мовляв, побила повій… Таксистку та повій відвели до лінійного відділу і взяли пояснення. Пізніше усіх відвезли до Чернівецького обласного наркодиспансеру, що по вул. Миколаївській, де перевірили на вміст алкоголю. Як повідомили пізніше з лінійного відділу міліції, одна з повій була п’яна, а інша відмовилася пройти перевірку. Наша таксистка алкоголю не вживала. Пасажирка Ольга, яка тієї зловісної ночі буда свідком конфлікту між Оленою та повіями, розповіла нам історію точнісінько так, як і водій таксі. Ми зустрілися з власницею «Єдиного таксі» Валентиною ГОНЧАР. Включаємо запис: «Олена користується повагою та авторитетом серед своїх колег, причому вона – єдина жінка-водій у колективі. Ніхто й ніколи не бачив Олену на роботі в нетверезому стані. До того ж вона вихована і стримана, але вміє постояти за себе. Тому всі звинувачення в бік Олени Свидюк вважаю безпідставними. Інша справа, що у неї виникають на дорозі конфлікти, бо вона яскрава та приваблива жінка. Можливо, повії побачили в ній конкурентку?

Водії-чоловіки таких проблем не мають. Я не вірю в справедливість, не вірю судам і владі й не довіряю нашій міліції. Та буду, як мати, зубами захищати кожного із своїх працівників! 21 жовтня на ім’я громадянки Олени Дмитрівни Свидюк з лінійного відділу міліції на станції Чернівці надійшла відповідь на її заяву. Ось її текст: «Повідомляємо Вас, що в ЛВ на ст. Чернівці здійснено розгляд матеріалів журналу ЄО №197 від 10.10.2013 року про те, що о 00 год. 45 хв. біля залізничного вокзалу ст. Чернівці, що за адресою м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38, Кравчук (Черевко) Н.В. ображала Вас нецензурними словами, в зв’язку з чим розгляд матеріалів припинено – за відсутністю ознак злочину. Дане рішення Ви можете оскаржити в Чернівецькій прокуратурі з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, а також в УМВС України на Львівській залізниці. Начальник ЛВ на станції Чернівці, майор міліції.В. Завгородній». У лінійному відділі кореспонденту «Версій» пояснили, що місце конфлікту – не їхня територія, належить до Першотравневого району. Відтак, за це має відповідати Першотравневий РВ УМВС України в Чернівецькій області. І повідомили, що повіям, за це «світить», максимум, ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення – дрібне хуліганство. А дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням 20% заробітку. А в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, – адміністративний арешт на строк до 15 діб. Тож матеріали справи найближчим часом будуть передані до Першотравневого районного суду м. Чернівці. П’ята частина секс-працівниць у Європі – з Болгарії та Румунії. Кожна десята – з країн Балтії. За офіційною статистикою, із 400 тис. німецьких повій – третина з колишніх радянських республік, з 80 тис. англійських та 80 тис. французьких – таких по 20% відповідно. Хоча в Лондоні «радянських» повій – цілих 80%! А в деяких містах Італії їхня кількість доходить до 90%! Трохи пізніше Олена направила телеграми до СБУ та ГПУ. Від СБУ прийшла відповідь, що звернення від 14.10.13 направлене за належністю до МВС України. Як повідомив нам юрист ІІІ класу Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Дмитро Левчук, до них надійшло звернення громадянки Свидюк від 24.10.13, у неї відібране пояснення, проводиться перевірка. За словами старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління карного розшуку УМВС України в Чернівецькій області Володимира ЛАЗОРКА, до їхнього управління не часто звертаються з такими проблемами, оскільки головна частина таких звернень потрапляє до дільничних інспекторів міліції. Від початку року на території Чернівецької області складено 79 адміністративних протоколів (в тому числі 27 – у м. Чернівці) за ч.1 ст.181 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Заняття проституцією»: «Заняття проституцією тягне за собою попередження або накладення штрафу від 5-ти до 10-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». На профілактичному обліку на даний час перебуває 68 повій. Які заходи вживають працівники міліції у боротьбі з проституцією?

Про це розповів старший оперуповноважений в особливо важливих справах управління карного розшуку УМВС України в Чернівецькій області Володимир ЛАЗОРКО: – Наша щоденна робота пов’язана не тільки з виявленням та притягненням до адміністративної відповідальності повій, а й із документуванням таких кримінальних правопорушень як сутенерство, звідництво, розповсюдження продукції порнографічного характеру та такої, що пропагує культ жорстокості і насильства. Періодично проводимо оперативно-профілактичні відпрацювання, як наприклад, «Нічне місто» – це загальнодержавна оперативно-профілактична операція. Такі ж періодично проходять і на території Чернівецької області. Їхнє завдання – виявити кримінальні та адміністративні правопорушення у сфері суспільної моралі. Якщо ми виявляємо дівчат-повій, то складаємо адмінпротокол, який спрямовуємо на розгляд адміністративній комісії, яка приймає відповідне рішення. Після цього ми ставимо повій на профілактичний облік. Щодо статистики у царині проституції, правоохоронець зазначив: кількість повій на Буковині, у порівнянні з минулими роками, зменшилась. І ця тенденція продовжується. Прикметно, що молодих дівчат серед повій майже немає. Завершилася наша зустріч з правоохоронцем його словами, зверненими також і до наших читачів: «Якщо Ви стали свідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, чи вважаєте що вони були вчинені по відношенню до Вас, телефонуйте на «102». Щоби зрозуміти те, що відбувається, треба самому потрапити в халепу або ж приміряти пригоду на себе. І тоді історія таксистки не видасться банальною і поверховою. Тим паче, конфлікт між Оленою та повіями – це лише вершина айсбергу тієї проблеми, що її створюють повії в районі залізничного вокзалу. Тож автор цих рядків, яка вважає себе кореспонденткою-крейзі, протягом трьох ночей, перевдягнувшись, вивчала й рознюхувала ситуацію на «стометрівці». Таксистка Олена мене підстраховувала – будь-якої секунди могла витягти звідти. Найбільше інформації ми отримали від самих повій: і про розцінки на сексуальні послуги, і про сутенерів, серед яких є навіть ті, що привозять своїх дружин та здають їх клієнтам, і про сутенера-батька, який здає свою доньку. Зрештою, саме з ним ми спочатку й зіткнулися. І про «кришування» повій міліцією, і про тісну співпрацю повій, таксистів і правоохоронців… Там же, на місці, мене спробували «зняти» за 100 доларів за годину + сауна й готель. Коли я відмовилася, потенційний клієнт переконливим тоном пригрозив: «Ти сьогодні тут стоїш останній раз. Зрозуміла?». І мені почали погрожувати, бо новеньким дівчатам на вже «приватизовану» точку – зась. Утім, як з’ясувалося пізніше, погрожують тут не тільки дівчатам… На третє відпрацювання у критичній точці ми взяли з собою фотокореспондента нашої газети та двох його друзів для підстраховки. Побачивши хлопця з фотоапаратом, справжні повії швиденько поховалися. Що було далі, розповідає більд-редактор і фотокореспондент газети «Версії» Ігор КОНСТАНТИНЮК: – Зрештою, дофотографувався до того, що до мене підійшло двійко замурзаних чоловічків та інтелігентно почали цікавитися рівнем моєї професійної майстерності й творчими здобутками. Ледь не автографів просили, тож поруч мої «страхувальники» почали хвилюватися. «Ви хто такі?» – чемно запитав я. «Ми з Партії Регіонів!» – зухвало дихнув на мене тонким ароматом «алкомеду» один з переговорників. Його товариш похмуро сопів, але до розмови майже не втручався. – Активіст? – пожартував я. – Ага, «партієць», – зрозумів за мить із тривалої гнівної тиради чоловічка. Той щосили втовкмачував мені, що Партія мною не задоволена і вже погрожує. – Ви справді з партії Регіонів?

– нарешті моєму здивуванню вдалося прорватися крізь хаотично-карколомні лінгвістичні конструкції чоловічка, щосили натякаючи на дещо специфічні час та обставини для партійної роботи. – Ну чому тільки твоя партія? – здивовано округлив я очі й чи то торкнувся, чи то поплескав у плече чоловічка. Між нами запала багатозначна пауза, яку я щосили намагався заповнити виразним змовницьким поглядом. – Наша! Наша партія, – нарешті проникливо завершив я. Той ошелешено завмер. І раптом його прорвало: Після цього вся наша творча команда покинула небезпечну територію. Невже дійсно повій у Чернівцях кришує Партія Регіонів. І смішно, і грішно: ото вже заполітизовані наші люди, коли й п’яниці оперують партійними поняттями… Наша партія, – нарешті проникливо завершив я. Той ошелешено завмер. І раптом його прорвало: Після цього вся наша творча команда покинула небезпечну територію. Невже дійсно повій у Чернівцях кришує Партія Регіонів. І смішно, і грішно: ото вже заполітизовані наші люди, коли й п’яниці оперують партійними поняттями… Повія з Чернівців розповіла про особливості найдревнішої професії. Дівчина надає інтим-послуги за гроші і не соромиться про це говорити. Кореспондентці з Бліц-Інфо вдалося поспілкувалась з представницею найдревнішої професії. Яні Павлівні (під таким іменем її знають клієнти, - ред.) 24 роки і в сфері надання сексуальних послуг вона працює вже близько пів року. Дівчина за власним бажанням обрала саме таку професію, тому що в певний момент усвідомила, що найбільше любить лише гроші та секс. Яна родом з Чернівців, але після вибору професійного шляху вирішила переїхати до Івано-Франківська. «Для всіх був шок, коли я почала публікувати власні фотографії і відкрито про все говорити. Тут заманюють гроші. Я люблю їх деколи більше, ніж себе. Насправді проституція — дуже важка професія, адже бувають різні ситуації. Нещодавно у нас був випадок, коли працівники правоохоронних органів, використовуючи службове становище, знущались з дівчат по виклику – ґвалтували та били», — відверто розповідає Яна. Дівчина, по її словам, лише нещодавно дізналася про сайт, на якому працюють "індивідуалки". Несподіванкою стало те, що на одному з таких сайтів був розміщений її номер, хоча вона ніколи не реєструвалась на ньому. «Можна сказати, я їх об’єднала у спілкуванні, щоб вони могли підтримати одна одну. Адже у кожної дівчини різні причини, чому вони стали працювати повіями — є матері-одиначки, які заробляють цим, аби прогодувати власних дітей. Деякі через те, що у них немає сприятливих умов для проживання, тож просто хочуть покращити свій стан», — пояснює Яна Павлівна. «Стараємось контролювати, аби серед нас не було неповнолітніх, бо дитячий розум не розуміє, куди він лізе і що робить. Це псування свого морального та фізичного здоров’я. Так не тільки у нас, а й у Чернівцях, Тернополі, Хмельницькому», — наголошує співрозмовниця. Дівчина дуже обережно ставиться до вибору клієнтів, керуючись власним переліком правил. Якщо чоловік викликає підозри або просто не подобається — відмовляється, щоб не ризикувати. «У клубах дівчата перебирають хлопцями, а у нас немає такого. Ми не дивимось чи ти повніший, чи менший ростом, рудий, носатий чи ще щось, це немає значення. Чоловік має бути просто фізично нормальний», — наголошує повія. «Серед клієнтів також багато іноземців. Чому — бо в Україні найкрасивіші дівчата. Були з Канади, Лондона, Америки, Іспанія, Італія. Можна вивчати карту світу. Бо наші дівчата красиві, розумні і затуркані. А ще гарні психологи та гарно вдягаються. Не так, як в стереотипі — дівчинка з порнофільму, коротка спідниця там, фіолетові тіні. Коли ти приходиш до них в діловому костюмі, в гарному взутті, строгий макіяж, то вони трохи в шоці», — додає вона. Вартість години інтим-послуг в Франківську коштує приблизно 1 000 гривень. Але є як дешевші, так і дорожчі. Щодо своїх послуг, то Яна Павлівна оцінює їх в 1 500 гривень за годину. «Наскільки я знаю, у мене йде найширший спектр послуг у західній Україні. У мене є спеціально складений прайс-лист, який я зразу скидаю клієнтам. Він виглядає так: 1500/год., оплата при зустрічі. В процесі використовуються ручні візуальні техніки, оральний, вагінальний, анальний секс. По часу який буде розраховуватись входить процес прилюдій, який попередньо обговорюється. Також надаються ескорт послуги. Є така послуга, як стриптиз, інтимний масаж. Можна сказати — all inclusive», — зачитує свої розцінки повія. Яна ніколи не приводить клієнтів до себе додому, бо був би суцільний бардак. За робочий тиждень може мати по два-три клієнти. Пояснює – це не тому, що не хочеться більше, просто банально не вистачає часу. Чесно зізнається, що деколи без сексу буває довше, ніж середньостатистична домогосподарка. Нещодавно дівчина заробила свій найбільший гонорар. Це були ескорт-послуги в Буковелі. За майже 16 годин проведених у компанії адвокатів з Донецька отримала 10 тисяч гривень. Дівчина ніколи не нехтує своїм здоров'ям і регулярно перевіряється у гінеколога, тому що навіть обов’язкове використання презерватива не гарантує повного захисту. Яна категорично заборонила собі вживати наркотики. В рідкісних випадках дозволяє собі випити 50 – 100 грам алкоголю за добу. «Бувають випадки коли кажуть: а можна обійтись без презерватива?

Тоді приходиться пояснювати на хлопський розум: Ти розумієш до кого прийшов? Тобі не страшно? Ті хто приходив до мене вперше дивився на мене великими очима, адже у мене є своєрідні правила гігієни. Тільки заходили – зразу в душ. Клієнти, які ходять до мене вже дресировані – тільки заходять зразу обробляють руки антисептиком. Я роблю це також. Треба думати головою, адже ці лишні пару гривень ніколи не спасуть, якщо підхопити вірус. Єдиний захист який може допомогти — це презервативи», — розповідає працівниця інтим-послуг. Повій на Буковині є достатньо, та якісь вони не помітні. Час від часу в державі (інколи на рівні парламенту) виникає дискусія щодо легалізації однієї з найдревніших професій – проституції. Але далі гучних заяв та піару на цій темі справа не просувається. Водночас навіть якщо міцно заплющити очі та зробити вигляд, що нічого не помічаєш, це явище нікуди не зникне. На цьому здавна заробляє криміналітет та правоохоронні органи, без сприяння яких проституція не змогла би існувати. Це надзвичайно прибутковий бізнес. Навіть у межах такої невеликої області, як наша, йдеться про мільйони гривень необлікованих, незадекларованих і неоподаткованих прибутків. Бо справа навіть не у дівчатах, що займаються цим ремеслом. Адже у низці європейських країн, на які ми звикли рівнятися, проституція цілком легальна. Вони сплачують податки, мають свої профспілки, пенсію, захищені державою та законом. У нас же цілком протилежна ситуація. На проституції наживається відвертий криміналітет та правоохоронні структури. Які не помічають борделів мало не під вікнами райвідділків. Інтернет рясніє оголошеннями щодо сексуальних послуг у Чернівцях. Ціни стартують від 400 гривень за годину. І за «зміну» така «майстриня» може прийняти не одного клієнта. Отже, як офіційно повідомили у департаменті боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України, у Чернівецькій області не виявлено жодної (!?) повії. Натомість за 5 місяців цього року в Одеській області виявили найбільше осіб, які займалися проституцію, - 138, у Дніпропетровській – 38, у Києві - 37. При цьому за вказаний період найменше осіб, які займалися проституцією, виявили у Житомирській області – 1. У Київській області – 2, у Закарпатській, Кіровоградській, Сумській областях – по 3. Очевидно, що такі дані не мають нічого спільного з реальністю. І правоохоронці, і чернівчани прекрасно знають місця, де «жриці кохання» працюють постійно. Як повідомили поліцейські краю, у нашій області з початку цього року таки виявлено вісім злочинів щодо створення та утримання місць розпусти. Ще два злочини щодо сутенерства, де організаторів притягнуто до відповідальності. За словами начальника кримінальної поліції ГУ НП в Чернівецькій області Сергія Ратушенка, вони складають адміністративні протоколи про заняття проституцією. Санкція цієї статі передбачає штраф від 85 до 170 гривень. - Наші зусилля спрямовані на боротьбу з сутенерством, з втягуванням осіб до занять проституцією та кримінальними злочинами, які вчиняють, - каже він. - Торік ми спрямували до суду справу щодо організованої групи, яка створила та організувала місця розпусти та займалася сутенерством. Водночас щодо штрафних санкцій, то протоколи на дівчат, що займаються проституцією, направляють до комісії міської ради, і вона на засіданні приймає рішення про штраф. - І такі протоколи у нас складено, от сьогодні вже 4 маємо. Мало, але ми звертаємо на це дедалі більше уваги. Хоча в плані проституції у Чернівецькій області порівняно з Львівською, Київською чи Харківською – такого немає, - вважає начальник ГУ НП в Чернівецькій області Анатолій Дмитрієв. Так, підрахувати точну кількість дівчат, що займаються проституцією – складно. Хоча, без перебільшення, правоохоронці чудово знають ситуацію та володіють інформацією. І так само вони чудово знають, які гроші «крутяться» у цьому бізнесі. Наприклад, Інтернет рясніє оголошеннями щодо сексуальних послуг у Чернівцях. Ціни стартують від 400 гривень за годину. І за «зміну» така «майстриня» може прийняти не одного клієнта. А отримує лише копійки за свою роботу, решта йде до кишені тих, хто її «кришує». Може саме тому комусь не вигідно помічати повій на вулицях нашого міста, у готелях, різних салонах тощо?

Франківська повія розповіла, скільки коштують її послуги та хто серед клієнтів. За офіційною статистикою проституції в Івано-Франківську немає. Втім, працівниць найдавнішої професії у місті вистачає. Вона заробляє собі на життя власним тілом і не встидається про це говорити. Кореспондентка Бліц-Інфо поспілкувалась з дівчиною, яка надає інтим-послуги за гроші. 24-річна Яна Павлівна (під таким іменем її знають клієнти, - ред.) в секс-індустрії працює понад півроку. До Франківська спеціально для цього приїхала із Чернівців. У сферу інтим-послуг потрапила за власним бажанням, бо зрозуміла, що любить найбільше тільки дві речі – секс і гроші. «Для всіх був шок, коли я почала виставляти власні фотографії і відкрито про все говорити. Тут заманюють гроші. Я люблю їх деколи більше, ніж себе. Насправді проституція – дуже важка професія, адже бувають різні ситуації. Нещодавно у нас був випадок, коли працівники правоохоронних органів, використовуючи службове становище, пробували знущатись з дівчат по виклику – ґвалтували, били. Аби це припинити прийшлось звернутись у ті ж правоохоронні органи», - запевняє Яна. Дівчина розповідає, що нещодавно дізналась, що є багато всеукраїнських сайтів, де сидять "індивідуалки". Коли зайшла на один із них – побачила свій номер. Каже, спочатку дивувалась, бо не реєструвалась на ньому. Яна зауважує, що не знає точно скільки дівчат легкої поведінки є у Франківську. Втім запевняє, що у місті працюють тільки українки, іноземок немає. «Можна сказати, я їх об’єднала у спілкуванні, аби вони могли підтримувати одна одну. Адже у кожної дівчини різні причини, чому вони стали працювати повіями – є матері-одиначки, які заробляють цим, аби прогодувати власних дітей. Деякі через те, що у них немає достойних умов для проживання, тож просто хочуть покращити свій стан», - пояснює Яна Павлівна. «Мені нещодавно розповіли, що у Франківську є мадемуазель за 40, яка працює у цій професії. Стараємось контролювати, аби серед нас не було неповнолітніх, бо дитячий розум не розуміє, куди він лізе і що робить. Це псування свого морального та фізичного здоров’я. Так не тільки у нас, а й у Чернівцях, Тернополі, Хмельницькому», - акцентує співрозмовниця. Клієнтів дівчина обирає за строгими правилами. Каже, що якщо чоловік їй не подобається – може відмовити. Та найбільше їй подобаються чоловіки, старші від неї на п'ять – шість років. «У клубах дівчата вибирають, а у нас немає такого. Ми не дивимось чи ти повніший, чи менший ростом, рудий, носатий чи ще щось, це немає значення. Чоловік має бути просто фізично нормальний», - наголошує проститутка. «Серед клієнтів також багато іноземців. Чому – бо в Україні найкрасивіші дівчата. Були з Канади, Лондона, Америки, Іспанія, Італія. Можна вивчати карту світу. Бо наші дівчата красиві, розумні і затуркані. А ще гарні психологи та гарно вдягаються. Не так, як в стереотипі – дівчинка з порнофільму, коротка спідниця там, фіолетові тіні. Коли ти приходиш до них в діловому костюмі, в гарному взутті, строгий макіяж, то вони трохи в шоці», - додає вона. В середньому у Франківську дівчина на годину коштує 1 000 гривень. Є дешевші, є трохи дорожчі. Свої послуги Яна Павлівна оцінює в 1 500 гривень за годину. «Наскільки я знаю, у мене йде найширший спектр послуг у західній Україні. У мене є спеціально складений прайс-лист, який я зразу скидаю клієнтам. Він виглядає так: 1500/год, оплата при зустрічі. В процесі використовуються ручні візуальні техніки, оральний, вагінальний, анальний секс. По часу який буде розраховуватись входить процес прилюдій, який попередньо обговорюється. Також надаються ескорт послуги. Є така послуга, як стриптиз, інтимний масаж. Можна сказати – all inclusive», - зачитує свої розцінки повія. Працює Яна тільки на виїздах. Каже, додому нікого не приводить, бо був би бардак. Максимально за тиждень обслуговує два – три клієнти. Пояснює – це не тому, що не хочеться більше, просто банально не вистачає часу. І зізнається, що деколи без сексу буває довше, ніж середньостатистична домогосподарка. Нещодавно дівчина заробила свій найбільший гонорар. Це були ескорт-послуги в Буковелі. За майже 16 годин проведених у компанії адвокатів з Донецька отримала 10 тисяч гривень. Дівчина регулярно перевіряється у гінеколога, бо навіть обов’язкове використання презерватива не гарантує повної безпеки. Окрім того, ніколи не вживає наркотики. На це у неї категоричне табу. Максимум, що може собі дозволити – це 50 – 100 грам алкоголю на 12 годин. «Бувають випадки, коли кажуть: а можна обійтись без презерватива? Ті, хто приходив до мене вперше дивився на мене великими очима, адже у мене є своєрідні правила гігієни. Тільки заходили – зразу в душ. Клієнти, які ходять до мене вже дресовані – тільки заходять зразу обробляють руки антисептиком. Я роблю це також. Треба думати головою, адже ці лишні пару гривень ніколи не спасуть, якщо підхопити вірус. Єдиний захист, який може допомогти – це презервативи», - розповідає працівниця інтим-послуг. У Чернівцях суд покарав двох повій, які знаходили інших дівчат для своїх клієнтів. У Чернівцях Садгірський районний суд призначив рік тюрми повії, яка раніше була неодноразово судима за крадіжки, а її колезі, вірменці за національністю, присудили умовний термін. Дівчата, крім надавання інтимних послуг неодноразово знаходили для своїх клієнтів інших повій. Так, 10 травня цього року до однієї з обвинувачених подзвонив клієнт та попросив підшукати дівчат для надання інтимних послуг. Вона домовилася з іншою обвинуваченою і вони удвох зустрілися з клієнтами в готелі "Бульвар" у Чернівцях, де надали їм сексуальні послуги. За це одна з них отримала 900 гривень винагороди, інша - тисячу. Гроші обвинувачені повії отримували не лише за надання інтимних послуг клієнтам, а й за звідництво цих клієнтів з іншими дівчатами. Також підшуковували дівчат для надання сексуальних послуг і через соцмережі. Так, на початку березня 2019 року обвинувачена громадянка Вірменії написала в соціальній мережі «Вконтакті» двом дівчатам, про те, що два хлопця хочуть розважитись та готові за це заплатити гроші. Однак, одна дівчина відмовилась, а інша погодилась за умови оплати їй 50 євро (1500 гривень) за надання нею інтимних послуг. Через декілька годин до цієї дівчини передзвонив клієнт та узгодили місце і час зустрічі. В подальшому, приблизно через 30 хвилин, після розмови, клієнт приїхав на місце на автомобілі марки «БМВ Х-5», разом з ним на зустріч приїхала обвинувачена та інший клієнт. По дорозі вони підібрали ще іншу повію, яку також підшукала обвинувачена. За це вона отримала 500 гривен. А з повіями клієнти поїхали в сауну, що на вулиці Каспрука, де спочатку розрахувалися з дівчатами. Одній дали 1500 гривень, а іншій 900 гривень, як і було домовлено з обвинуваченою. Після цього вони вступили з ними в інтимні стосунки. Ще кілька випадків звідництва та надання інтимних послуг було у березні і в травні цього року. Під час одного з таких випадків, обвинувачених впіймали в готелі готелі «Євромотель» по вул. Галицький шлях разом із клієнтами, які вже встигли розрахуватись із дівчатами. Обидві обвинувачені визнали себе винними у звідництві для розпусти та уклали угоду з прокуратурою. Садгірський районний суд затвердив цю угоду і призначив обвинуваченим покарання. Одній із них, яка вже була неодноразово судима за майнові злочини, присудили рік тюрми. А іншій, вірменці за національністю, призначили рік умовного терміну. Вікенд у Чернівцях: Топ-5 локацій від ведучих Нового каналу. Календарна весна у розпалі, а значить, час планувати подорожі!

Карантинні обмеження у містах змінюються кожного дня, тож не вгадаєш, куди їхати. Пропонуємо озброїтись маршрутами у різні куточки. Наразі – Буковина. Українські тревел-блогери та ведучі реаліті «У кого більше?» (Новий канал) Макс Узол та Оля Манько показали топові туристичні локації Чернівців. – Зазвичай у своєму блогу ми не показуємо музеїв, адже вони нудні, – каже Макс. – Але у Чернівецькому є особливий експонат – кістки справжнього синього кита. До того ж, не просто кістки, а весь хребет у реальному розмірі. Коли кита впіймали, то він мав довжину 27 метрів та вагу 100 тонн. І був такий гігантський, що для того, аби помістити у музей, його вкоротили на три метри. Окрім кита там можна побачити ще близько трьох тисяч екземплярів опудал тварин з усього світу: крокодили, ведмеді, акули, пінгвіни. Деякі з них збереглися ще з часів Австро-Угорщини та Румунії. Усе – для навчання, адже тут проводять лекції для студентів. Вхід у музей – 100 грн з двох людей, вже з урахуванням екскурсії. – На вулиці Кобилянської знаходиться Grand Cafe, де і кави смачної можна випити, і розважитись, і щось нове дізнатися, – каже Оля. – На вході у кав’ярню-музей ви побачите касу золотого кольору. Вона 1901-го року виробництва і досі робоча. Туристи залишають там копійки на щастя, ну, або щоб повернутися. Відкрили заклад у 2013-му, накупили купу антикваріату, тож є відчуття, наче йому вже 100 років. Не дивно, адже це кафе – ретроспектива першої кав’ярні Чернівців. Каву там подають теж в антикваріаті. Точніше, у віденській королівській кавоварці 1867 року. – Наступна локація – римо-католицький костел Воздвиження Чесного Хреста. Це одна з перших мурованих будівель міста, – каже ведуча. – Його будівництво розпочали ще у 1787 році, і тривало воно аж 27 років. Через погрішності проекту вежа нагорі будівлі двічі падала під час процесу зведення. А на боковій стіні костелу є прикольний сонячний годинник. Це також пам’ятка, адже він вважається найстарішим на заході України. – Раніше цю площу називали «мучною», адже тут був ринок, де продавали борошно. Зараз називають «музичною», бо тут знаходиться Чернівецька філармонія, – розповідає ведучий. – У ній колись працювали Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич. У центрі площі встановили музичний фонтан, а поруч – інтерактивний музичний пам’ятник угорсько-німецькому композитору Ференцу Лісту. Це таке собі піаніно у вертикальному положенні, на якому можна пограти. На музичному інструменті знаходиться малесенька скульптура композитора. Шкода, що пам’ятник не працював, коли ми знімали блог. Але локація класна і як фотозона. Ще на площі є цікава будівля. Зараз це гуртожиток для студентів-медиків, а колись був готель Bristol, де приймали клієнтів найдорожчі . – Інколи будинки називають так для пафосу, але тут ні – він справді схожий на корабель. Є ніс, щогла і три з половиною палуби, – розповідає блогер. – Будинок-корабель пришвартувався на розі вулиць Головної та Шолом-Алейхема. Це один із перший кам’яних будинків у місті. До цього були лише дерев’яні. Є дві цікаві версії, як він з’явився. Перша: жили собі за часів Австро-Угорщини два брати, які обожнювали море. Один став капітаном реального морського судна, а інший – успішним бізнесменом. Коли вони вийшли на пенсію, то вирішили жити у Чернівцях. І збудували цей будинок. Друга версія: у цьому районі дуже давно була корчма «Під золотим судном». Вона стала настільки популярною, що на хвилі цієї популярності вирішили збудувати дім-корабель. Повний випуск другої частини блогу Макса Узола та Олі Манько з Чернівців дивіться за посиланням. Якщо пропустили першу частину, то можете переглянути теж тут. Вікенд у Чернівцях: Топ-5 локацій від ведучих Нового каналу. Календарна весна у розпалі, а значить, час планувати подорожі! Карантинні обмеження у містах змінюються кожного дня, тож не вгадаєш, куди їхати. Пропонуємо озброїтись маршрутами у різні куточки. Наразі – Буковина. Українські тревел-блогери та ведучі реаліті «У кого більше?» (Новий канал) Макс Узол та Оля Манько показали топові туристичні локації Чернівців. – Зазвичай у своєму блогу ми не показуємо музеїв, адже вони нудні, – каже Макс. – Але у Чернівецькому є особливий експонат – кістки справжнього синього кита. До того ж, не просто кістки, а весь хребет у реальному розмірі. Коли кита впіймали, то він мав довжину 27 метрів та вагу 100 тонн. І був такий гігантський, що для того, аби помістити у музей, його вкоротили на три метри. Окрім кита там можна побачити ще близько трьох тисяч екземплярів опудал тварин з усього світу: крокодили, ведмеді, акули, пінгвіни. Деякі з них збереглися ще з часів Австро-Угорщини та Румунії. Усе – для навчання, адже тут проводять лекції для студентів. Вхід у музей – 100 грн з двох людей, вже з урахуванням екскурсії. – На вулиці Кобилянської знаходиться Grand Cafe, де і кави смачної можна випити, і розважитись, і щось нове дізнатися, – каже Оля. – На вході у кав’ярню-музей ви побачите касу золотого кольору. Вона 1901-го року виробництва і досі робоча. Туристи залишають там копійки на щастя, ну, або щоб повернутися. Відкрили заклад у 2013-му, накупили купу антикваріату, тож є відчуття, наче йому вже 100 років. Не дивно, адже це кафе – ретроспектива першої кав’ярні Чернівців. Каву там подають теж в антикваріаті. Точніше, у віденській королівській кавоварці 1867 року. – Наступна локація – римо-католицький костел Воздвиження Чесного Хреста. Це одна з перших мурованих будівель міста, – каже ведуча. – Його будівництво розпочали ще у 1787 році, і тривало воно аж 27 років. Через погрішності проекту вежа нагорі будівлі двічі падала під час процесу зведення. А на боковій стіні костелу є прикольний сонячний годинник. Це також пам’ятка, адже він вважається найстарішим на заході України. – Раніше цю площу називали «мучною», адже тут був ринок, де продавали борошно. Зараз називають «музичною», бо тут знаходиться Чернівецька філармонія, – розповідає ведучий. – У ній колись працювали Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич. У центрі площі встановили музичний фонтан, а поруч – інтерактивний музичний пам’ятник угорсько-німецькому композитору Ференцу Лісту. Це таке собі піаніно у вертикальному положенні, на якому можна пограти. На музичному інструменті знаходиться малесенька скульптура композитора. Шкода, що пам’ятник не працював, коли ми знімали блог. Але локація класна і як фотозона. Ще на площі є цікава будівля. Зараз це гуртожиток для студентів-медиків, а колись був готель Bristol, де приймали клієнтів найдорожчі . – Інколи будинки називають так для пафосу, але тут ні – він справді схожий на корабель. Є ніс, щогла і три з половиною палуби, – розповідає блогер. – Будинок-корабель пришвартувався на розі вулиць Головної та Шолом-Алейхема. Це один із перший кам’яних будинків у місті. До цього були лише дерев’яні. Є дві цікаві версії, як він з’явився. Перша: жили собі за часів Австро-Угорщини два брати, які обожнювали море. Один став капітаном реального морського судна, а інший – успішним бізнесменом. Коли вони вийшли на пенсію, то вирішили жити у Чернівцях. І збудували цей будинок. Друга версія: у цьому районі дуже давно була корчма «Під золотим судном». Вона стала настільки популярною, що на хвилі цієї популярності вирішили збудувати дім-корабель. Повний випуск другої частини блогу Макса Узола та Олі Манько з Чернівців дивіться за посиланням. Якщо пропустили першу частину, то можете переглянути теж тут.

повії чернівців